Зібратися разом – початок,
Триматися разом – прогрес,
Працювати разом – успіх.

Г.Форд

Соціально-психологічна служба

Основні завдання практичного психолога

  1.  Створення системи психологічного моніторингу на основі діагностичного мінімуму в загальноосвітніх закладах.
  2. Супровід учнів при переході на наступну ланку шкільного навчання.
  3. Профілактика і запобігання насильству та агресії щодо дітей в сім’ї та у школі.
  4. Забезпечення всебічного індивідуального розвитку учнів та збереження їх повноцінного психічного здоров`я.
  5. Створення психологічних засад для гуманізації освіти в школі та інформаційно-методичного забезпечення психологізації навчально-виховного процесу.
  6. Гендерне виховання підлітків.
  7. Превенція суїциду, торгівлі людьми та інших загроз, підліткового та юнацького віку.
  8. Широка пропаганда толерантності у всіх суспільних відносинах, (групові та індивідуальні бесіди, рольові ігри, тренінги, виступи перед педагогами та батьками).
  9.  Збереження здоров’я молоді (зниження впливу тютюну та алкоголю, збереження репродуктивного здоров’я та профілактика ВІЛ /СНІДу).
  10. Постійна робота з інформаційно-методичного забезпечення адміністрації, педагогічного колективу, батьків та учнів з питань соціально-психологічного впливу освітнього середовища на розвиток особистості учнів, організації профілактики та усунення факторів негативного соціального впливу на дітей.
  11. Забезпечення якості та доступності психологічних послуг для учасників навчально-виховного процесу.
  12. Підвищення власної психологічної і професійної компетентності, самоосвіта та самовдосконалення, опанування інноваційних методів і технологій.
  13. Проведення «Години психолога».
  14. Активізація превентивних заходів щодо різних форм узалежнень, соціально-небезпечних ігор, агресивної поведінки в соціальних мережах та фізичного насильства.
  15. Розробка  та запровадження психологічних програм  та проектів спрямованих  на попередження асоціальної поведінки, труднощів у адаптації, навчанні і вихованні, порушень поведінки.

 

Соціальний педагог це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

 

Напрямки роботи соціального педагога в школі:

- психологічна підготовка до навчання у школі;

- адаптація дітей до умов перебування у навчально-виховному закладі;

- організація роботи з “важкими” дітьми;

- професійне самовизначення старшокласників;

- організація роботи з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів

- попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;

- організація роботи з дітьми пільгового контингенту.

 

Види роботи соціального педагога в школі:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

-соціально-перетворювальна робота;

-профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громодськістю.

                                                                                                                              А також:
1. переконує учнів у доцільності дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя;
2. сприяє запобіганню негативним явищам в учнівському середовищі;
 здійснює соціально-педагогічний супровід навчальио-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищенних категорій дітей;
3.сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;
4. забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, міліції, суді тощо);
5. координує діяльність й взаємодію всіх суб'єктів соціального виховання;
6. сприяє соціально корисній діяльності дітей і підлітків;
7. веде відповідну документацію та статистичну звітність за результатами роботи в навчальному закладі;
8. бере участь у роботі педагогічної ради школи, нарадах, які проводяться адміністрацією школи.

В школі за участю соціального педагога організована робота з соціального захисту дітей пільгових категорій, до яких належать:

- діти-сироти;

- діти, позбавлені батьківського піклування;

- діти-інваліди;

- діти з багатодітних родин;

- діти з малозабезпечених родин.

 

 

 

Інформаційно-практичний всеобуч батьків майбутніх першокласників

 

           

 

 

 

 

Вступ дитини до школи - довгоочікуваний, хвилюючий і досить відповідальний момент в житті дитини. Адже, вчорашній дошкільник набуває новий соціальний статус - статус школяра, в нього з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. І у зв’язку з цим у школярів можуть виникнути певні труднощі в період адаптації до навчання в школі.

 

Особливості дітей шестирічного віку

1.  У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення.

2.   Для них характерна пізнавальна активність.

3.  У шестирічок переважає мимовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.

4. Це час інтенсивного розвитку пам’яті.

5. Шестирічки – і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль.

6.  Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: “Я – хороший”.

7.  Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

8. У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання з кожного приводу.

9.  Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви “хочу” і “потрібно” вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.

10. Працездатність у шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку. Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.

11. Увага є продуктивною впродовж 10—15 хвилин заняття однією справою.

Розвиток уваги в молодших школярів відбувається в процесі навчання та виховання.

 

Вправи для розвитку пізнавальних процесів дітей шестирічного віку

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури. Володіти поняттям «більший» - «менший», «вищий» -«нижчий», «ширший» - «вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла  поняття «під», «над», «біля», «між»). 

Одними із найпростіших вправ на розвиток мислення дітей шестирічного віку можуть бути, наприклад, такі завдання:

  1. Назвати чотири слова на букву   М.
  2. Назвати чотири тварини на букву С.
  3. Назвати ягоди на букву К.

Також можна використовувати таку вправу на розвиток логічного мислення дітей.

Запропонувати дитині три слова, які не  пов’язані між собою за змістом.

Наприкладд: Озеро, олівець, ведмідь. Дітям потрібно скласти якомога більше речень з цими словами.

Називати слова буряк, картопля, помідор, огірок, а потім запитати в дитини як ці слова можна назвати одним словом (овочі). Такі вправи дозволяють розвивати в дитини здатність класифікувати предмети за їхніми ознаками.

Увага . Навчання ставить перед дитиною нові завдання  процес виконання яких вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Вправа «Навпаки». Вам потрібно, стиснути кулаки , а дитині в цей час розтиснути, і навпаки.

Вправа «Що змінилось?»

В кімнати на столі, або на дивані розставляються різні предмети (книги, іграшки, квіти). Потім треба, що дитина відвернулася  або вийшла з кімнати, два предмети потрібно поміняти місцями. Завданням для дитини буде помітити ці зміни і повернути все у першочергове положення.

Дітям пропонуються пари малюнків , які відрізняються між собою рядом ознак. Завданням дітей – знайти в порівнюваних малюнках відмінності.

Гарним тренуванням уваги  дитини є розмальовування звичайних розфарбовок.

Але при цьому потрібно наголошувати, щоб дитина не виходила за лінії.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Найпростішим розвитком пам’яті дитини  є вивчення нею різних віршів, скоромовок, нісеньок.

Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання. Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини розширювати який  можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і.т.д.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок. Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок).                                                                                                                      

Завжди цікавою для дітей цього віку є так звана «пальчикова гімнастика».

  1. Це зжимання та розжимання кистей обох рук одночасно.
  2. Струшування кистей рук над головою.
  3. Позачергове піднімання кожного пальця окремо від поверхні столу, при цьому пальці широко розставлені, а долоні щільно притиснуті до поверхні.
  4. Вправа «Вітання» . Усі пальці почергово торкаються великих.
  5. Масаж та самомасаж долонь. (за допомогою волоського горіха, олівця.)

 

Як підвищити самооцінку, поради психолога

Невіра у власні сили часто є причиною невдач, а невдачі неминуче знижують рівень нашої самооцінки. Якщо не намагатися розірвати це замкнуте коло, то можна блукати по ньому все життя, дивлячись, як оточуючі роблять кар'єру і досягають особистого щастя. Підвищити самооцінку - це, мабуть, самий доступний спосіб змінити таку безрадісну життєву перспективу. Така «робота над собою» - процес складний, затяжний і складний без корисних порад психолога.

• Для початку спробуйте тренувати своє тіло (ранкова зарядка, тренажерний зал тощо). Ніщо так не допомагає підвищити самооцінку, відчуття власної фізичної сили і спритності.

• Складіть список своїх невеликих перемог і щодня його поповнюйте. Невпевнені в собі люди схильні забувати свої, нехай дрібні, досягнення і смакувати невдачі. Для того щоб підвищити самооцінку смакуйте свій успіх, причому кожен день!

• Це не просто, але постарайтеся не порівнювати себе з оточуючими людьми. Бути краще за всіх неможливо і у вас регулярно будуть з'являтися приводи для самокритики.

• Не намагайтеся підвищити самооцінку, «надуваючи щоки» і намагаючись здаватися більше, ніж ви є насправді. Інакше є ризик бути викритим, а «штовхнути ногою лежачого» люблять, на жаль, багато.

• Не займайтеся самокопанням і самобичуванням. Підвищити самооцінку, внутрішньо принижуючи себе, неможливо.

• Намагайтеся уникати спілкування з людьми, які психологічно вас пригнічують або прагнуть підпорядкувати своїй волі. Психологічна залежність внутрішньо пригнічує людину, і підвищити самооцінку, граючи роль підлеглого, дуже важко.

• Постарайтеся займатися справою, яка вам подобається і яке у вас виходить (хоча б в якості хобі). Найефективніший метод підвищити самооцінку - це робити щось краще за інших.

• При спілкуванні з людьми не забувайте про посмішку. Повірте, у відповідь посмішки чекати себе не змусять, а відчуття, що вам раді з дивовижною потужністю генерує впевненість у власних силах.

• Допомагайте тим, кому можете допомогти. Знання, що ви потрібні людям, здатне підвищити вашу самооцінку навіть у відсутності життєвих успіхів.

• Будьте активними, не ухиляйтеся від поставлених завдань і не панікуйте в разі їх невдалого рішення. Не чекайте схвалення своїх дій від кого-небудь, пам'ятайте, що найвища похвала - це похвала самому собі, за умови, що вона чесна.

Не бійтеся розімкнути замкнуте коло життєвих невдач, адже якщо ви питаєте, як підвищити самооцінку, то перший крок у цьому напрямку вже зроблено.

 

Кодекс школяра

„ Допоможи сам собі”

 

Допоможи сам собі – це означає стати творцем власної долі

 

  • Люби і поважай себе.
  • Не пригнічуй своє особисте „ Я”.
  • Пізнай себе, можливості середовища, тих умов, що тебе оточують, зроби правильний вибір, визнач свої цілі та зміст життя.
  • Учися самостійно мислити. Тренуй пам’ять. Більше став запитань: “Чому?”
  • Постійно шукай як застосовувати свої знання на практиці.
  • Плідно використовуй вільний час.
  • Розпочату справу доводь до логічного завершення.
  • Домагайся, щоб емоції не випереджали розум.
  • Навчися і умій дружити.
  • Навчись поважати інших.
  • Бережи здоров’я.
  • Повір у себе – і досягнеш всього.

 

Розклад дзвінків
Урок: Час:
перший 8:30 - 9:15
другий 9:25 - 10:10
третій 10:20 - 11:05
четвертий 11:25 - 12:10
п'ятий 12:30 - 13:15
шостий 13:35 - 14:20
сьомий 14:30 - 15:15